Корумпованість влади.

[Linkovod]

Якось, після важкого трудового дня (цілий день гнав самогон), вирішив я трошки відпочити: наготував сякої-такої закуски, первачка і послав малого покликати кума. Щоб заодно провести дегустацію продукту.
Кум не примусив себе довго чекати. Тільки-но малий забіг до хати з вигуком - "Тату, я дядька Митра вже покликав!", як слідом вскочив захеканий Нехмілько.
Найперше кум зняв шапку, набрав чинного вигляду і, гаркнувши "Здоров!", вирішив перейти одразу до діла. Тобто важко гепнувся на ослін біля столу.
Потеревенивши, для годиться, з кумом про те-про се ми зійшлись на тому, що три літри первака на сьогодні нам має вистачити. Ну і шмат сала звісно ( без сала треба було б менше перваку, але тоді це була б не дегустація, а казна-що). Тож, не гаючи часу, ми перейшли до самого процесу дегустації.
Після випитої першої третини запланованого ми з Митром, за давньою традицією, затягли пісню "Убий у собі москаля...", що означало - первак вдався на славу. Вірніше витягував я, а кум пробував щось белькотіти.
Після другої третини закінчилась основна закусь - сало! А що треба було діставати йог з бодні, яка стоїть у сінях, то ми з кумом вирішили заодно вийти на двір та подихати свіжим повітрям, за допомогою цигарки.
Всім відомо, що самосад у мене не такий добрий, як самогон. Тож цим добром почастував мене Митро.
Скрутили, значить ми по самокрутці, дістав я добрячого шматяру сала і пішли ми на вулицю.
Після першої затяжки в мене потемніло в очах. А кум, сердешний, зашпортався і так вгатився головою об поріг, що аж іскри йому з очей посипались. Лише коли в мене прояснилось в очах, я зміг побачити, що Нехмілько лежить біля порогу долілиць, розкинувши руки, і хрипить.
Прожогом кинувся я до хати, налив стаканюру первачка, метнувся до кума - і під ніс йому. Ви б бачили з якою спритністю підхопився Митро і, перехиливши стакана та занюхавши рукавом, пробелькотів:
- Миколо, мені оце думка в голову вдарила...
"Еге ж - думаю,- думка. Коли б не головою в поріг. А то - думка!"
- Ось послухай, - провадить далі кум, - чув я сьогодні по телевізору, що влада у нас дуже корумпована. То може б ти мені роз’яснив що воно означає?
Ну й роз’яснив... Хай йому грець! Дідько лисий мене за язик смикав!
- Давай - кажу, - Митре, спочатку з’ясуємо, хто у нас пряма і безпосередня влада. Голова сільради для нас влада?
- Ні!
- А голова бувшого колгоспу, а зараз ТОВ?
- Ні!
- А дільничий міліціонер, Випивайло?
- О-о-о! Це влада!
- От на ньому і зупинимось. Самогону по закону варити не можна. Так?
- Так!
- Ну от. Приходить якось до мене Випивайло, а я якраз самогон жену. Тільки-тільки півлітри первачка накапало. Як побачив він це (а в хату його гостя "дорогого" малий завів - у дворі саме грався, хай йому грець) - аж затіпало сердешного.
"Спиридоновичу, - каже - забираю у вас апарата, ще й оштрафую." І дістає якісь папери зі своєї папки.
А я йому -"Степановичу, та як же так? Тільки на поріг - уже й оштрафую зразу. Давайте сядемо, обговоримо все до ладу, по сто грам вип’ємо". Ну, як почув він про сто грам, то папери свої назад до папки і прожогом до столу. Отож випили ми первачку, ну, як оце ми з тобою. Я й говорю:
" Ну як, Степановичу, добрий?".
" Ще й як! - відказує - в селі такого нема ні в кого.".
"Ну то дивіться - говорю - заберете ви в мене апарата, то хто ж вам такого наллє? А штраф? Увесь же державі піде! А що ви від того матимете? А так я ось Шевченка вам дам, пляшечку наллю, сальця шматочок загорну - ви й забудете, що в мене апарата бачили. І вам добре, і мені непогано.".
"Точно!" - відказує.
На тому ми й порішили.
Отак от виходить влада наша і корумпована. Так це ж тільки низи. А що вже тоді про верхи говорити? Ну як, Митре, зрозумів?
- Та, наче, зрозумів.
Випили ми ще трохи. Дивлюсь на годинника - а вже Галя от-от прийде.
- Ну куме, - кажу - звиняй, але зараз Галя прийде. Її я ніяк корумпованою зробити не можу. Як ухватить рогача, то й мені і тобі місця мало буде. Тож давай ще по сто та й хто куди - ти додому, а я на піч, щоб Галі, не дай Бог, на очі не потрапити.
І що б ви собі думали?
Заходить до мене через деякий час Випивайло. Сіли, випили, розговорились, він мене й питає:
- Спиридоновичу, це ви своєму кумові про корумпованість розказували?
- Я. А що?
- Та ось що: кум ваш, Митро, корумпував мене краще, ніж ви - і грошей більше дав і сивенької, та й сала шматюру загорнув. Ну і наказав мені усі апарати по селу зібрати, щоб тільки у нього лишився. Тож віддавайте свого та й розійдемося мирно. Штрафувати вже не буду, пам’ятаючи вашу добрість.
Ну а що? Довелося віддати. Дідько мене за язика смикав кумові отаке розказати... З ним я тепер і не балакаю. Навіть самогон мовчки купляю. Я йому гроші - мовчки, а він мені - пляшку. Теж мовчки. Ще й підморгує.
Ух - думаю - і моргнув би я тебе, та корумпував ти нашу владу..
Ну та нічого. Ось недавно почав нового апарата майструвати. Не апарат - агрегатище! Як змайструю, як почну продукцію випускати - перекорумпую Випивайла назад. До себе.
От тоді вже, куме, начувайтесь!